460Місто Нова Каховка, яке у цьому році відзначає своє 70-річчя, завжди було багатим на людей, чиїми натхненням, мудрістю, талантами воно розвивалося та процвітало.
Кожна людина неповторна, але особливими щедротами – гострим розумом та багатьма визначними талантами наділені лише обрані.
Про таку людину, нашого видатного земляка, першобудівельника Каховської ГЕС, композитора, заслуженого ветерана праці, інваліда Другої Світової війни, фондоутворювача архівного відділу Новокаховської міської ради Працюка Володимира Матвійовича хочеться розповісти напередодні ювілею міста.
100 років тому, у далекому у 1922 році 22 лютого у с. Преображенка Чаплинського (нині Каховського) району Херсонської області в сім'ї селянина народився Працюк Володимир Матвійович. В 1929 році пішов у перший клас, в 1936 році успішно закінчив Преображенську неповну середню школу і зразу після закінчення поступив в Херсонське музичне училище. В 1939 році в зв’язку з реорганізацією Херсонського музичного училища Працюк В.М. був переведений в Миколаївське музикальне училище, де і застала його війна.
Уперше віч-на-віч з ворогом Володимир Матвійович зустрівся у серпні 1941 року. Служив командиром молодіжної роти, в кінці 1941 року потрапив до Севастополю помічником начштабу, брав участь в обороні міста. Був тяжко поранений, переніс контузію, пройшов пекло кількох концтаборів. Демобілізувався в 1946 році.
Херсонським обласним відділом мистецтв Володимир Матвійович був направлений працювати завучем Каховської музичної школи, де був призначений директором Каховського районного будинку культури. Організовані ним колективи художньої самодіяльності згодом отримали звання народних.
В 1951 році почалося будівництво Каховської ГЕС і з цього часу Володимир Матвійович тісно пов’язав своє життя з Новою Каховкою. Працюк В.М. вже з серпня 1951 року очолив художню самодіяльність на будівництві Каховської ГЕС. Життя першобудівельників з приходом Володимира Матвійовича духовно збагатилося.
Перший концерт відбувся в листопаді 1951 року, а вже через місяць хор Володимира Працюка переміг на обласному огляді художньої самодіяльності. Неодноразово хор будівельників-новокаховчан перемагав і на республіканських конкурсах.
Володимир Працюк написав музику до багатьох пісень, які полюбив народ – "Їхали дівчата у Каховку", "Хвала рукам, що пахнуть хлібом", "А до отчого порогу повертаю я", "Пісня вірності", "Син", "Балада про батька і сина" та інші.
Володимир Матвійович став першим керівником міського Палацу культури, який невдовзі став методичним центром області. Ним були організовані курси підготовки керівників самодіяльних колективів і акомпаніаторів Херсонщини. Першим в області організував агітбригаду, яка об'їздила весь край з концертами. Був членом республіканського оргкомітету по створенню хорового товариства УРСР, членом республіканського оргкомітету по проведенню республіканського огляду художньої самодіяльності, за що нагороджений почесною грамотою та ювілейною медаллю.
Великий і нелегкий шлях пройшов Володимир Матвійович! 55 років свого життя віддав музиці. За свою невтомну багаторічну плідну працю він був відзначений багатьма нагородами: біля 100 почесних грамот, безліч цінних подарунків, нагороджений почесним знаком Міністерства культури СРСР "За отличную работу", 19 медалями та орденами.
Знаходячись на заслуженому відпочинку, він не переставав працювати. Щорічно приймав участь у проведенні міжнародного фестивалю юних музикантів "VIVAT MUSIKA", який заснувала його старша донька Валентина Кузик.
Традиційно Міжнародний фестиваль академічного мистецтва юних “VIVAT, MUSICA!” продовжує щорічно збирати та виявляти молоді таланти.
12 травня 2013 року Володимир Матвійович Працюк пішов з життя.
Життя таких людей, як Володимир Матвійович - це яскравий приклад чесного та сумлінного служіння Батьківщині, є справжнім прикладом безмежної любові до рідної землі, до людей, високої відповідальності за справу.
Архівний відділ
